Товариство Просвіта в громадсько-політичному та культурному житті Закарпаття (1920-1939)

328 Pages·3.258 MB·Ukrainian

by  Стряпко І.О.

Studia Regionalistica
НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ
ПОЛІТИЧНОЇ РЕГІОНАЛІСТИКИ
Державний вищий навчальний заклад
«Ужгородський національний університет»

Серія
«Studia Regionalistica»

Іван Стряпко

ТОВАРИСТВО «ПРОСВІТА»
В ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНОМУ
ТА КУЛЬТУРНОМУ ЖИТТІ
ЗАКАРПАТТЯ
(1920 – 1939)

Ужгород
Інформаційно-видавничий центр ЗІППО
2012

- 1 -
Studia Regionalistica
УДК 94 (477. 87) «1920/1939»: 061.2
ББК Т3 (4Укр – 4Зак) 6 – 4
С 87

У дослідженні аналізується процес створення та функціонування ку-
льтурно-просвітницького товариства «Просвіта» у Закарпатті в 1920 –
1939 роках. Автор акцентує увагу на впливі організації на громадсько-
політичне й культурне життя регіону.
Цікавою є думка автора стосовно взаємовідносин «Просвіти» з чехо-
словацькою владою, політичними партіями, активності в масових захо-
дах тощо.
Науковому осмисленню підлягають ідейні витоки та програмні по-
ложення товариства. Значна увага приділена видавничій, літературній,
музейній, бібліотечній, театральній та музичній діяльності.
Видання розраховане на широкий загал читачів.

Рецензенти:
Вегеш Микола Миколайович, доктор історичних наук, профе-
сор кафедри політології Ужгородського національного універси-
тету;
Басараб Михайло Михайлович, кандидат історичних наук, за-
ступник директора з інформаційно-видавничої роботи Закар-
патського інституту післядипломної педагогічної освіти.

П’яте видання із Серії «Studia Regionalistica»

Рекомендовано до друку
Науковою радою НДІ політичної регіоналістики
(Протокол № 6 від 5 квітня 2012 р.)

ISBN 978-966-332-109-7

© Іван Стряпко, 2012
© Інформаційно-видавничий центр ЗІППО, 2012
- 2 -
Studia Regionalistica

СВІТЛІ ТІНІ НАРОДУ

Діяльність науково-просвітницьких товариств має особливе
значення для народів, які не мають власної держави. Саме їх ро-
бота призводить до культурного, а потім і національного відро-
дження, що стимулює боротьбу за створення власної держави,
адже культура має безпосередній зв’язок із національним самоус-
відомленням народу: зростання освіченості населення, творення
національної літератури, вироблення єдиної національної мови,
розвиток мистецтва призводять до виділення себе з поміж інших
народів.
В цілому, Товариство «Просвіта» активно впливало на куль-
турний розвиток Закарпаття, більше того, фактично лише воно
сприяло розвитку та поширенню української культури. Завдяки
його діяльності було засновано перший український театр, ство-
рено громадську бібліотеку, поширювалася українська літерату-
ра, національний хор. Своєю діяльністю Товариство намагалось
охопити широке коло питань, займаючись не лише культурно-
просвітницькою працею, але і намагаючись впливати і на еконо-
мічну сферу, сподіваючись покращити матеріальні умови життя
населення.
Актуальність монографічного проекту зумовлена відсутніс-
тю узагальнюючої праці з досліджуваної проблеми, так як вітчи-
зняні та зарубіжні дослідники, оцінюючи роль та значення діяль-
ності Товариства, поділилися на два табори. Одні позитивно оці-
нювали його діяльність. Інші ставилися до нього вкрай негатив-
но. Отже, дана тематика, ще не стала предметом спеціального,
самостійного, комплексного наукового дослідження.
Новизна наукового дослідження Івана Стряпка полягає в
спробі комплексного висвітлення діяльності Товариства «Просві-
та» і його ролі в громадсько-політичному та культурному житті
Закарпаття 1920 – 1939 pоків. Для цього, на основі аналізу знач-
ної кількості архівних документів, опублікованих джерел, вітчиз-
няної та зарубіжної наукової літератури, а також на значному
конкретно-історичному матеріалі, в роботі вперше простежено
еволюцію діяльності культурно-просвітницьких товариств на За-
- 3 -
Studia Regionalistica
карпатті, які передували «Просвіті». Дано оцінку взаємовідносин
між товариством «Просвіта» і чехословацьким урядом. Автором
визначено і проаналізовано основні періоди, вплив зовнішньо- та
внутрішньополітичних чинників на співпрацю та її основні на-
прямки.
Дослідник вдало простежив досвід діяльності культурно-
просвітницьких товариств Закарпаття часів Австро-Угорської ім-
перії, а також заснування товариства «Просвіта». Автор проаналі-
зував програмні документи та загальні тенденції його розвитку.
Цікавою є частина, в якій автор висвітлює взаємовідносини
Товариства з чехословацьким урядом, а також вплив на форму-
вання проукраїнських політичних партій та роль у поширенні
української мови у Підкарпатській Русі. Він доводить, що мовне
питання було найбільш гострим та заполітизованим. Втручання
урядових чинників у мовне питання, на його думку, лише сприя-
ла мовному протистоянню, яке остаточно було вирішене лише 25
листопада 1938 pоку, коли Августин Волошин – прем’єр-міністр
автономної Підкарпатської Русі – підписав розпорядження № 28,
яким українська мова проголошувалася офіційно.
Досліджуючи вплив товариства «Просвіта» на становлення
української культури Закарпаття, автор стверджує, що просвітя-
ни, вивчаючи народні пісні, звернули увагу на їх спільність з піс-
нями Галичини та Наддніпрянщини і на цій основі зробили ви-
сновок про належність місцевого населення до українського на-
роду.
Врешті-решт, автором доводиться теза про те, що своєю дія-
льність Товариство «Просвіта» намагалося охопити широке коло
питань, займаючись не лише культурно-просвітницькою працею,
але й намагаючись впливати на економічну сферу, сподіваючись
покращити матеріальні умови життя населення.
Отже, з упевненістю можемо говорити, що дана монографія
стане окрасою видавничої серії НДІ політичної регіоналістики
«Studia Regionalistica».

Микола ВЕГЕШ,
доктор історичних наук, професор,
директор НДІ політичної регіоналістики
- 4 -
Studia Regionalistica

ВСТУПНА ЧАСТИНА

Закінчення Першої світової війни для історії Європи мало
епохальне значення. Розпалися імперії: Австро-Угорська, Росій-
ська, Німецька та Османська. На їх уламках розпочався активний
процес державотворення, унаслідок якого виникають нові держа-
ви. Однією з таких держав була Чехословаччина, кордони якої
розширилися за рахунок приєднаних територій. Вирішення піс-
лявоєнної ситуації призвело до включення сучасних територій
Закарпатського регіону до складу новоутвореної країни. Так, за
умовами Сен-Жерменського мирного договору 1919 року Закар-
паття було приєднане до Чехословацької республіки під офіцій-
ною назвою Підкарпатська Русь.
До 1918 року Закарпаття перебувало у складі Австро-
Угорської імперії, безпосередньо під Святостефанською короною
(Угорщина). Офіційна угорська політика була спрямована на як-
найшвидшу асиміляцію місцевого населення. Для цього урядом
застосовувався комплекс заходів: переведення шкіл із руською
(українською) мовою навчання на угорську; заміна місцевих
українських географічних назв, власних імен угорськими; урядо-
ве обмеження діяльності культурно- просвітницьких товариств.
На цьому тлі нова чехословацька влада була більш лібера-
льною, демократичною і на противагу денаціоналізаторській
угорській політиці сприяла підвищенню освітнього і культурного
рівня населення, а, як наслідок, і зростанню національної свідо-
мості. Утім, Чехословаччина була змушена проводити саме таку
політику, побоюючись того, що населення Підкарпатської Русі
постійно перебуватиме під угорським впливом. У цьому чехосло-
вацький уряд міг спертися, зокрема, і на культурно- просвітниць-
кі товариства.
Загальновідомим є той факт, що діяльність культурно-
просвітницьких товариств має особливе значення для народів, які
не мають власної держави. Саме їх робота сприяє культурному, а
потім і національному відродженню, що стимулює боротьбу за
створення власної держави. Адже культура має безпосередній
- 5 -
Studia Regionalistica
зв’язок із національним самоусвідомленням народу: зростання
освіченості населення, творення національної літератури, вироб-
лення єдиної національної мови, розвиток мистецтва призводять
до виділення себе з-поміж інших народів, формування єдності й
усвідомлення потреби у власній державі.
Одним із таких культурно-просвітницьких товариств, що ді-
яло на теренах Закарпаття, було товариство «Просвіта». Воно
взяло на себе широке коло завдань, спрямованих на подолання
негативних наслідків угорської асиміляторської політики. Зокре-
ма, створення освітніх курсів для подолання неграмотності та пі-
двищення освітнього рівня населення; поширення української лі-
тературної мови; створення нової української літератури; утво-
рення першого професійного українського театру в Закарпатті,
хорових колективів, музею та бібліотеки, а, отже, формування у
населення краю сталої нефрагментованої української національ-
ної ідентичності.
Проте «Просвіта» у своїй діяльності зіткнулася з протидією
з боку «Общества им. А. Духновича», а подекуди й чехословаць-
кого уряду. Але, незважаючи на перепони, Товариство залишало-
ся єдиною українською культурно-просвітньою установою, до-
вкола якої гуртувалися всі свідомі патріотичні сили, воно зуміло
значною мірою прищепити місцевому населенню почуття прина-
лежності до української нації. Ще одним наслідком цієї діяльнос-
ті стало об’єднання всіх українських земель в одній державі.
На жаль, довгий час дати об’єктивну оцінку діяльності То-
вариства не було змоги, оскільки інформація замовчувалася або
відверто фальсифікувалася угорською, а згодом і радянською іс-
торичною наукою.
Лише після здобуття Україною незалежності з’явилася мож-
ливість об’єктивно оцінити роль товариства «Просвіта» в громад-
сько-політичному та культурному житті Закарпаття в міжвоєнний
період.
На сучасному етапі, уже маючи свою державу – Україну,
питання самоусвідомлення нації, національного змісту і напов-
нення освіти, підвищення рівня культури все ще залишається на
порядку денному. Вище керівництво робить спроби (подекуди
вдалі, подекуди не дуже) подолати радянську «інтернаціональну»
свідомість, що успішно насаджувалася 70 років. Діяльність «Про-
- 6 -
Studia Regionalistica
світи» є наочним прикладом і відповіддю на питання «як?»: як
подолати національні комплекси, повернути національну гордість
і стати пліч-о-пліч з іншими націями.
Доцільним є пояснення основних термінів, які використо-
вуються в дослідженні. Ключовим є «культурно-просвітницьке
товариство». Під цим терміном розуміємо певну організацію, яка
проводила цілеспрямовану роботу з населенням із метою підви-
щення його освітнього, культурного рівня та національної свідо-
мості. Основними культурно-просвітницькими товариствами бу-
ли: товариство «Просвіта» в Ужгороді та «Русское культурно-
просветительное общество имени Александра Духновича». Кож-
не з них проводило роботу з формування у населення переконан-
ня стосовно своєї національної належності: перше – української,
друге – російської.
Важливим є визначення термінів, якими позначалася націо-
нальна належність населення (етнонімів). Власне, єдиного позна-
чення не було, використовувалися етноніми «угророси», «мадяри
греко-католицького обряду», «руські», «русини». Перші два зни-
кли з ужитку після розпаду Австро-Угорської імперії, інші два
активно використовувалися в чехословацький період історії. У
20-х рр., завдяки діяльності товариства «Просвіта» розповсюджу-
ється етнонім українці, але він не набув значного поширення, до
того ж був заборонений чехословацькою владою. Додає плутани-
ни використання «Обществом им. А. Духновича» етнонімів «рус-
ские», «угророссы», «карпатороссы». Чехословацькі урядові чин-
ники використовували здебільшого етнонім «русини». Сучасні
дослідники також не виробили єдиного загальноприйнятого тер-
міна. Відтак ми використовуємо терміни «українці», або ж «русь-
кі» чи «русини», як синонім до терміна «українці».
Оскільки не було загальноприйнятого етноніма, то, відпові-
дно, виникала плутанина і щодо означення мови населення. То-
вариство «Просвіта» вживало терміни «народна мова», «руська
мова», «руський язик», «малоруська мова», «українська мова».
«Общество им. А. Духновича» використовувало означення «рус-
ский язык», «литературный язык», зрідка – «карпаторусский
язык». Чехословацька адміністрація «руский язик», «русинский
язик». Ми використовуватимемо терміни: «народна мова», «русь-
ка мова» як синоніми до терміна «українська мова».
- 7 -
Studia Regionalistica
Метою монографічного дослідження є вивчення діяльності
товариства «Просвіта» в 1920 – 1939 роках у Закарпатті.
Досягнення окресленої мети передбачає виконання таких
основних дослідницьких завдань:
1. охарактеризувати джерельну базу дослідження та ввести
в науковий обіг нові документи і матеріали, в яких
висвітлюється діяльність товариства «Просвіта»;
2. узагальнити результати та підсумки наукового вивчення
діяльності Товариства на Закарпатті;
3. з’ясувати досвід діяльності культурно-просвітніх
товариств на Закарпатті до «Просвіти»;
4. проаналізувати програмні документи Товариства;
5. визначити загальні тенденції розвитку товариства
«Просвіта»;
6. дати оцінку взаємовідносин «Просвіти» з урядом
Чехословацької республіки;
7. охарактеризувати вплив діяльності Товариства на
формування проукраїнських партій;
8. дослідити роль товариства «Просвіта» в поширенні
української мови на теренах Закарпаття;
9. окреслити основні напрямки діяльності в культурному
житті Закарпаття.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють 1920 – 1939 рр.
Перша хронологічна дата відповідає року заснування товариства
«Просвіта» в Ужгороді, а друга – даті окупації Закарпаття
угорськими військами та заборони діяльності будь-яких
українських культурно-просвітницьких установ.
Територіальні рамки дослідження охоплюють територіально-
адміністративну одиницю «Підкарпатська Русь» у складі
Чехословацької республіки, яка загалом відповідає сучасній
Закарпатській області, населеній переважно українцями. Власне,
у різний час ці території носили неоднакову назву. За Австро-
Угорської імперії угорці називали ці землі «Фелвідейк» (Верхній
край), а після розпаду Австро-Угорської імперії і до входження
до складу Чехословацької республіки в 1918 – 1919 роках –
«Руська країна». Українські та російські дослідники для
означення території використовували термін «Угорська Русь»,
- 8 -
Studia Regionalistica
тому, описуючи період до 1919 року, ми будемо вживати термін
«Угорська Русь».
Зі входженням земель історичного Закарпаття до складу
Чехословацької республіки вони отримали офіційну назву
«Підкарпатська Русь», але чимало просвітян поряд з цим
використовували терміни «Підкарпаття», «Закарпаття»,
«Закарпатська Україна», а з грудня 1938 року поширився термін
«Карпатська Україна», який став офіційним 15 березня 1939 року.
Сучасні дослідники чехословацького періоду також часто
використовують терміни «Закарпаття», «Підкарпатська Русь»,
рідше «Закарпатська Україна».
У дослідженні ми будемо використовувати офіційний термін
«Підкарпатська Русь», але при цитуванні тогочасних громадсько-
політичних і культурних діячів будемо вживати і
вищеперераховані терміни.
Об’єктом дослідження є діяльність товариства «Просвіта»
на Закарпатті в 1920 – 1939 роках.
Предметом дослідження є ідейні витоки, причини виник-
нення товариства «Просвіта» та його вплив на громадсько-
політичний та культурний розвиток Закарпаття. Безпосередньо
вибір предмета обумовлений такими особливостями як загальна
діяльність Товариства, а саме її окремі аспекти, що зумовлено
взаємозв’язком окремих підрозділів «Просвіти». Через призму їх
функціонування і вимальовується загальна картина діяльності
Товариства.
Методологічною основою монографії є використання
загальнонаукових методів і принципів пізнання, що найкраще
підходять для комплексного вивчення досліджуваної проблеми.
Використовуючи універсальні принципи історизму та
наукової об’єктивності відображення історичного процесу, ми
розглядаємо досліджувану проблему залежно від політичних,
економічних, культурних, соціальних чинників, які мали
безпосередній вплив на діяльність товариства «Просвіта».
Принцип об’єктивності допоміг уникнути ідеалізації при
дослідженні діяльності «Просвіти».
Принцип системності дозволив дослідити різні напрямки та
аспекти просвітницької діяльності, організаційну структуру
Товариства, пріоритети та недоліки його діяльності.
- 9 -
Studia Regionalistica
Дослідження культурно-просвітницької діяльності
«Просвіти» в Закарпатті спонукали автора використовувати
історико-хронологічний та історико-порівняльний методи. Що
дало змогу вивчити діяльність Товариства у різні періоди та
простежити тенденції його розвитку.
Використання всіх цих методів дозволило викласти матеріал
дисертації у чіткій і послідовній формі.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що
вперше в історичній науці:
1) охарактеризовано та введено в науковий обіг значну кі-
лькість документів і матеріалів, у яких висвітлюється громадсь-
ко-політична та культурна діяльність товариства «Просвіта» в
1920 – 1939 роках, що сприятиме активізації вивчення її діяльно-
сті;
2) узагальнено результати наукового дослідження діяльності
товариства вітчизняними та іноземними науковцями. Критично
проаналізовано праці та визначено основні напрямки досліджень,
а також питання, які не вивчалися системно;
3) з’ясовано досвід діяльності культурно-просвітніх това-
риств на Закарпатті, які передували «Просвіті»;
4) проаналізовано програмні документи – статути, вивчена
структура, принципи діяльності, особливості функціонування то-
вариства «Просвіта». Визначено недоліки статуту Товариства та
його зміни;
5) виявлено загальні тенденції розвитку Товариства у 1920 –
1939 роках та особливості його функціонування;
6) подано оцінку взаємовідносин між товариством «Про-
світа» і чехословацьким урядом. Визначено та проаналізовано
основні періоди, вплив зовнішньо та внутрішньополітичних чин-
ників на співпрацю і її основні напрямки;
7) охарактеризовано вплив Товариства на формування та ді-
яльність проукраїнських політичних партій, його роль у коорди-
нації їх діяльності та позиція щодо створення на основі чисель-
них проукраїнських партій однієї, яка виступила б репрезентан-
том та об’єднуючим чинником українців у Чехословацькій Рес-
публіці;
- 10 -